Сцилла і Харибда влади: Як “вертикаль” та “феодали” ділять Україну під виглядом реформи

(Ця стаття є моєю експертною відповіддю на публічну дискусію, що точиться навколо законопроєкту №14048. Вона аналізує позиції ключових сторін, зокрема думки, оприлюднені народним депутатом Романом Лозинським, та представляє мою авторську позицію щодо справжніх, неконституційних мотивів цього конфлікту.)

Вступ.

Те, що ми бачимо навколо законопроєкту №14048 — це не битва за реформи. Це цинічна боротьба двох хижаків за владу та гроші, де українському народу відведена роль мовчазної жертви.

Це класична битва Сцилли та Харибди. З одного боку — місцеві “феодали” в особі Асоціації міст України (АМУ), які хочуть і надалі безконтрольно грабувати громади. З іншого — “централізатори” з парламентської “вертикалі”, які вимагають надати їм неконституційного “наглядача”, щоб самим “кришувати” ці потоки.

Обидві сторони однаково бояться справжнього контролю з боку громадян, адже їхня справжня мета — зберегти владу та безконтрольний доступ до публічної власності територіальних громад, а також додатково — 560 мільйонів євро від ЄС, які вони намагаються отримати на додачу, “продавши” європейцям фальшиву реформу.

“Харибда”: Місцеві феодали вимагають права на грабунок

Депутат Роман Лозинський, який сам представляє іншу сторону цієї битви — табір “централізаторів”, — оприлюднив у своєму дописі на Facebook факти, що підтверджують цей цинічний торг. Як повідомляє депутат, 29 жовтня профільний комітет Ради під тиском АМУ, очолюваної мером Києва, “кастрував” законопроєкт.

За його інформацією, вони провели правку, яка виводить з-під нагляду “власні повноваження” — тобто землю, майно та бюджет розвитку. Це, за його ж оцінкою, понад 90% рішень і 100% корупційних схем. Фактично, (це вже моя оцінка) вони запропонували поділити майбутнє награбоване у пропорції 90/10: “феодалам” залишаються 90% найцінніших активів (земля, майно) без жодного контролю, а “наглядачу” милостиво кидають 10% (субсидії, школи), де і красти особливо нічого.

Мотив АМУ прозорий. Як зазначає у своєму дописі той же Лозинський, їхня позиція різко змінилася на 180 градусів одразу по тому, як НАБУ викрило корупційну ОЗУ в Київраді на дерибані землі. Саме тому, стверджує депутат, вони панічно бояться будь-якого контролю і вимагають для себе феодальної недоторканності. Їхня мета, за його ж словами, — зберегти право на “туалетні схеми” (класична схема, де через приватизацію нікчемного об’єкта, як-от туалет, захоплюється цінна земля під ним для будівництва хмарочоса), а по суті — закріпити за собою феодальне право на пограбування власних громад.

“Сцилла”: Централізатори вимагають неконституційного “батога”

Але чи є пан Лозинський та його прихильники “централізації” справжніми реформаторами? Аж ніяк.

Його обурення тим, що закон “кастрували”, — це обурення хижака, у якого з-під носа забрали здобич. Йому не потрібен “чесний поділ” 90/10; він боровся за те, щоб усі 100% корупційних потоків контролювалися з центру. Саме тому той інструмент, за який він бореться, — початкова версія законопроєкту №14048, — є глибоко антиконституційним.

Саме про це я детально писав у своєму фундаментальному аналізі цієї ініціативи (Законопроєкт про “нагляд” №14048: Законодавче прикриття для пограбування громад чи побудова авторитарної вертикалі за російським зразком?). Моя позиція, на відміну від позиції пана Лозинського, полягає в тому, що їхня модель “наглядача” — це:

1. Пряме порушення статті 5 Конституції: Вона створює неконституційний орган “нагляду”, відсторонюючи народ (громаду) від влади.
2. Інструмент корупції: Вона дає “наглядачу” абсурдну “тримісячну фору” (60 днів на “помітити” + 20 робочих днів на “вимогу”), щоб легалізувати будь-який дерибан.
3. Копія моделі РФ: Це спроба побудувати авторитарну “єдину вертикаль влади”, де чиновник з Києва керує обраною громадою радою.

Їхня мета — не припинити корупцію, а очолити її і красти завжди. Вони хочуть отримати “батіг”, щоб у ручному режимі вирішувати, якому меру можна красти, а якому — ні, гарантуючи, що процес не зупиняється, а лише змінює бенефіціарів.

Ціна питання: Гроші ЄС, власність громад та влада над народом

На кону стоїть значно більше, ніж просто 560 мільйонів євро від ЄС. Справжня ціна — це власность територіальних громад та абсолютна влада над народом.

Обидві сторони цинічно брешуть європейським партнерам, намагаючись “продати” їм свою версію “реформи” заради грошей з #UkraineFacility. “Феодали” хочуть отримати ці гроші та зберегти право грабувати власність громад. “Централізатори” — хочуть отримати ці гроші та неконституційний “батіг”, щоб встановити повну владу над громадами.

Нас, громадян, у цій битві за гроші немає. Це бій міфічних монстрів, де немає “хороших” героїв. Нас свідомо усувають від влади, пропонуючи обрати, між якою потворою загинути — хто нас буде грабувати: свої “князьки” (Харибда) чи “смотрящий” з Києва (Сцилла).

Конструктивна альтернатива: влада — в руки організованих громад

Єдиний вихід — відкинути ОБИДВА неконституційні варіанти і повернутися до 5 статті Конституції, яка чітко каже: єдиним джерелом влади є народ.

Як я детально описував, єдиним дієвим контролером є сам народ. Реальна альтернатива — це трирівнева модель самоврядування, розроблена мною та заснована на чинному Законі «Про органи самоорганізації населення» (ОСН).

Рівень 1: Будинковий ОСН (“Нервова система”)

Це первинна ланка, що фіксує проблеми та запити мешканців і представляє їх на рівні мікрорайону.

Рівень 2: Мікрорайонний ОСН (“Мозок і серце”)

Це легітимний, обраний мешканцями орган з реальними повноваженнями та бюджетом, який керує своєю територією. Він будує пряме партнерство зі школою, дільничним лікарем та місцевим офіцером поліції. Саме він стає тим суб’єктом, який реалізує волю громади.

Рівень 3: Районна рада (Відповідальні практики)

Складається з голів мікрорайонних ОСН — практиків, які несуть пряму, щоденну відповідальність перед своїми сусідами. Такий депутат перестає бути “феодалом”, адже він підконтрольний громаді не раз на п’ять років, а 24/7 і може бути миттєво відкликаний.

Висновок: Повернути контроль громаді, а нагляд — прокуратурі

Законопроєкт №14048 — це шлях в нікуди. Його потрібно повністю відхилити.

Натомість ми маємо будувати систему, в основі якокої лежить захист публічних прав та інтересів мешканців. І єдиний конституційний орган, здатний це забезпечити, — це, звісно, не нинішня, залежна від “вертикалі” структура, а справді реформована, незалежна та деполітизована прокуратура. Вона має перестати бути “батогом” і натомість збалансувати дві ключові ролі: стати “публічним адвокатом громади”, що діє у зв’язці з її легітимними представниками, та водночас бути дієвим захисником інтересів самої держави.

Механізм має бути простим і дієвим:

1. Захист громади: Коли місцева рада порушує права громади (краде парк), легітимний Мікрорайонний ОСН, виконуючи волю мешканців, звертається до прокуратури. І вже разом з ОСН прокуратура захищає інтереси громади в суді.
2. Захист держави: Коли місцева рада чинить кримінальний злочин (корупція, сепаратизм), прокуратура негайно відкриває кримінальне провадження, а не грається в адміністративні “вимоги”.

Все інше — це те, що ми бачимо сьогодні: цинічна битва “Сцилли і Харибди” за право безконтрольно грабувати українців.

Що робити?

Не бути жертвою. Не обирати між “Сциллою” та “Харибдою”.

1. Поширюйте цей аналіз. Пояснюйте друзям та сусідам, що насправді відбувається.
2. Вивчайте Закон «Про органи самоорганізації населення». Створюйте ОСН у своїх будинках та мікрорайонах. Це єдиний шлях повернути собі реальну владу.
3. Вимагайте від свого народного депутата повного відхилення законопроєкту №14048.

Тільки організована громада, яка знає свої права та має легітимних представників (ОСН), може стати реальною силою і примусити будь-яку владу — чи то “феодальну”, чи то “централізовану” — з собою рахуватися.