Альтернатива ОСББ. Частина 2: Модель реального самоврядування

Вступ

Чинний закон про ОСББ завів ситуацію в глухий кут. Він не лише породив нескінченні внутрішні конфлікти та створив пряму загрозу втрати прав власності, а й виявився абсолютно неспроможним вирішити головну проблему — утримання, модернізацію та ремонт невпинно старіючого житлового фонду, його комунікацій та конструкцій. Процес їх руйнування прискорюється не лише природним зносом, а й подекуди умисними діями нечистих на руку голів правлінь, чиновників та забудовників. Переклавши відповідальність за капітальні ремонти на плечі самих мешканців, держава запустила бомбу уповільненої дії, яка з кожним роком наближає будинки цілих міст до стану аварійності. Шукати вихід, повертаючись до корумпованих та безвідповідальних керуючих компаній минулого, головна мета яких — отримання прибутку, а не відповідальне утримання будинків, і які надають лише окремі послуги замість комплексного утримання будинку та комунікацій, — це крок назад у безправ’я та безгосподарність. Посилювати державний контроль — означає добровільно віддати залишки свободи в обмін на ілюзію порядку. Про це детально йшлося у першій частині статті («Чому закон про ОСББ — це глухий кут. Частина 1: Діагноз»). Справжній вихід лежить в іншій площині — побудувати розумну та збалансовану систему, де люди не просто управляють своїм будинком, зачинившись у своїх проблемах, як чеховська «людина в футлярі», а створюють навколо себе сприятливе та безпечне середовище для життя. Систему, де приватна ініціатива власників та публічна ініціатива членів територіальної громади підкріплена реальною підтримкою самої територіальної громади — єдиного господаряючого суб’єкта публічного права на місцевому рівні, а у кожного учасника — своя чітка роль та відповідальність. Систему, здатну не лише латати діри, а й планувати оновлення на десятиліття вперед.

Кожна людина живе не у вакуумі, а в середовищі, яке має бути безпечним і комфортним. Опікуватися лише фінансами свого будинку, коли навколо занедбана територія, розбиті дороги, відсутня безпека, немає шкіл та дитячих садків, а парки та сквери, всупереч волі громади, віддаються під забудову корумпованими чиновниками та жадібними забудовниками, — це марна праця. Справжня мета — не просто відремонтувати під’їзд, а створити умови для повноцінного життя. Це означає стабільне постачання світла, газу, води та опалення. Відсутність монополістів, які нескінченно підвищують тарифи, перетворюючи мешканців на жебраків, та колекторських компаній, які займаються відкритим знущанням, погрозами та цілодобовим моральним терором під прикриттям місцевої поліції. Це означає безпечні вулиці, на яких працює дільничний офіцер поліції (поліція ОСН), обраний на відкритому конкурсі та підзвітний громаді, а не просто призначений «згори» чиновник у погонах, якому байдуже до проблем мешканців. Це означає доступ до дитячих садків та шкіл, де працюють професійні вчителі, які поважають та люблять дітей, а також до дільничного лікаря (лікар ОСН), якому люди довіряють. Як буде показано далі, територіальна громада може та повинна заохочувати й підтримувати всіх цих фахівців. Саме це і є те сприятливе, безпечне та комфортне середовище, яке неможливо створити в рамках одного ОСББ, але цілком реально побудувати через модель справжнього самоврядування. І таке середовище — не просто локальне досягнення. Це і є той фундамент, на якому тримається не лише життя територіальної громади, але й усього українського суспільства. Це основа республіканізму (спільної справи), справжня школа майбутніх лідерів — мерів, депутатів та президентів. Це дієвий соціальний фільтр, крізь який можуть пройти лише порядні, професійні люди, які на ділі, а не на словах, продемонстрували свою здатність працювати в публічній сфері — створювати благо для суспільства, а не грабувати його, збагачуючись за рахунок інших.

Основна частина: Трирівнева модель реального самоврядування

Модель реального самоврядування

Пропонована модель, хоч і виглядає революційною за своєю суттю, насправді не вимагає ухвалення нових законів. Вона повністю базується на чинному законодавстві України: Конституції, Законі «Про місцеве самоврядування» та Законі «Про органи самоорганізації населення». Це яскравий приклад того, що одні й ті самі закони можна читати та використовувати по-різному. Можна — в інтересах людей, створюючи дієві механізми народовладдя. А можна — в інтересах корумпованих чиновників та депутатів, трактуючи норми так, щоб зберегти власну монополію на владу та ресурси.

Ключовий принцип моделі — чіткий розподіл функцій та відповідальності. На відміну від хаотичної системи ОСББ, де мешканці змушені займатися всім одразу, ця модель повертає здоровий глузд у суспільний устрій. Закон про ОСББ змушує людей витрачати свій дорогоцінний час та енергію не на професійну діяльність, а на нескінченні збори, безплідні конфлікти та спроби розібратися у складних господарських питаннях, перетворюючи їх на аматорів-управлінців. Наша модель чітко розмежовує ролі: мешканці через свої представницькі органи (ОСН) виступають у ролі замовника та контролера, а професійні комунальні служби — у ролі виконавця.

Це дозволяє кожному займатися своєю справою: вчитель — вчить, лікар — лікує, а вчений — робить відкриття, а не бере участь у скандалах через протікаючу трубу. Свій громадський обов’язок вони виконують цивілізовано: через участь у розробці стратегії розвитку території та контроль за її виконанням, делегуючи повноваження обраним представникам. Такий підхід підвищує ефективність, усуває конфлікти та зберігає найцінніший ресурс суспільства — час та талант його громадян.

Ця модель вибудовує чітку вертикаль самоврядування, що починається з людини та її будинку (будинковий комітет, або будинковий ОСН), піднімається на рівень мікрорайону (комітет мікрорайону, або мікрорайонний ОСН) та району (районна рада). Вона є першою, базовою ланкою, яка готує компетентних представників для роботи на вищих щаблях — у міських радах і вище, створюючи єдину та дієву систему реального народовладдя.

Рівень 1: Будинковий ОСН — представництво інтересів

Це первинний рівень місцевого самоврядування, передбачений Конституцією України, який виступає як «нервова система» будинку. Його завдання: збирати заявки та пропозиції мешканців, проводити локальні збори, здійснювати первинний огляд проблем, приймати виконані роботи та брати участь у плануванні капітальних ремонтів. Він не веде господарської діяльності і не обтяжений бухгалтерією, а лише представляє інтереси свого будинку в мікрорайонному ОСН, міській (районній) раді та виконкомі. Важливо, що якщо голова будинкового комітету не справляється зі своїми обов’язками, його можуть переобрати самі мешканці. У разі, якщо провести перевибори не вдається через саботаж чи інші перешкоди, вони можуть бути призначені примусово рішенням міської (районної) ради для відновлення легітимного представництва будинку.

Рівень 2: Мікрорайонний ОСН — центр управління та контролю

Це центр управління та контролю, сильний і компетентний замовник, який на практиці втілює ідею «спільної справи» (res publica). Фактично, мікрорайонний ОСН — це маленька республіка мешканців, де реалізується повноцінний розподіл влади. Він є одночасно:

1. Своїм парламентом (загальні збори), де через представників будинків ухвалюються стратегічні рішення в інтересах мешканців — від бюджету мікрорайону до правил благоустрою.
2. Своїм виконавчим органом (правління ОСН), якому підпорядковані всі комунальні та соціальні структури, що обслуговують територію: Мікрорайонна Сервісна Компанія (МСК), дільничний офіцер поліції (поліція ОСН), школи, дитячі садки, медична амбулаторія (лікарі ОСН).
3. Своїм місцевим судом — наприклад, Мировою радою мікрорайону. Це недержавний, медіаційний орган, легітимність якого базується на положенні мікрорайонної громади та добровільній згоді мешканців. Його головна мета — не покарати, а відновити справедливість та добросусідські відносини, вирішуючи побутові спори швидко, безкоштовно та на основі здорового глузду, а не складних юридичних процедур. Роль арбітра (головуючого) виконує голова мікрорайонного ОСН, а шановані мешканці з бездоганною репутацією виступають як присяжні або медіатори. Рада розглядає типові конфлікти: залиття, спори через паркування, порушення правил вигулу собак, шум від роботи торгових точок та ресторанів тощо. Рішення ради, хоч і має рекомендаційний характер, набуває величезної моральної ваги в межах громади. При цьому сторона, незгодна з вердиктом, завжди зберігає за собою право звернутися до державного суду, а матеріали та висновки Мирової ради можуть бути використані як доказова база в офіційному судочинстві. Ключова функція ради — не лише вирішення індивідуальних спорів, а й виявлення системних проблем для їх подальшого винесення на обговорення «парламенту» ОСН.

Саме така структура дозволяє на практиці реалізувати статтю 5 Конституції, згідно з якою народ здійснює владу безпосередньо. Десятиліттями політики та чиновники свідомо звужували це фундаментальне поняття, зводячи його до рідкісних, дорогих та часто маніпулятивних референдумів. Але референдум — це лише епізодичний інструмент, тоді як справжнє народовладдя — це постійний, живий процес. Насправді ж, мікрорайонний ОСН і є тим органом, де принцип прямого народовладдя втілюється в життя щодня, а не раз на п’ять років. Тут влада перестає бути чимось абстрактним і далеким. Вона стає конкретною та відчутною: коли мешканці на зборах вирішують, де встановити дитячий майданчик, коли вони контролюють кошторис ремонту свого даху, або коли вимагають звіту від свого дільничного офіцера. Це і є безпосереднє здійснення влади — щоденне, прозоре та відповідальне.

Двигун самоврядування: фінанси, повноваження та комплексні рішення

Матеріальна та фінансова незалежність — основа реальних повноважень

Місцеве самоврядування делегує ОСН не лише повноваження, а й джерела фінансування, створюючи тим самим його реальну матеріальну та фінансову основи, спроможність і незалежність. Без власного бюджету будь-яке самоврядування залишається фікцією, повністю залежною від волі чиновників. Тому ключовим елементом моделі є передача ОСН як прямих бюджетних дотацій, так і прав на адміністрування місцевих податків та зборів, які складно збирати централізовано, але легко контролювати на рівні мікрорайону. До таких доходів належать:

• Плата за розміщення зовнішньої реклами.
• Збір за місця для паркування транспортних засобів (парковочний збір). Зараз це одна з найкорумпованіших сфер, де гроші від парковок біля житлових будинків осідають у кишенях чиновників чи «смотрящих», а не йдуть на благоустрій. Передача адміністрування цього збору на рівень ОСН робить його абсолютно прозорим і цільовим: кошти залишаються в мікрорайонні та витрачаються на його потреби.
• Податок із здачі квартир в оренду та туристичний збір. Це стосується як подобової оренди, так і довгострокової, включаючи випадки, коли квартири використовуються як офіси юридичними особами. ОСН, на відміну від податкової, володіє реальною інформацією про таку діяльність. Це дозволяє не тільки забезпечити сплату податків до бюджету ОСН, а й встановити справедливу плату за підвищену амортизацію інфраструктури будинку (ліфтів, коридорів), яку зараз оплачують усі мешканці, включно з пенсіонерами, а не бізнес, що створює додаткове навантаження.
• Плата за розміщення МАФів, літніх майданчиків кафе та ресторанів.
• Частина податку на нерухомість з комерційних об’єктів, розташованих на території мікрорайону.
• Збір за вивезення будівельного сміття під час ремонтів.
• Місцевий екологічний збір з об’єктів, що створюють навантаження на середовище (СТО, мийки, кафе, ресторани та інші). Екологія — це питання здоров’я мешканців, але чиновники часто заплющують очі на забруднення довкілля за хабарі. Коли адміністрування цього збору переходить до ОСН, мешканці отримують прямий контроль над екологічною ситуацією. Кошти від збору спрямовуються на озеленення, облаштування скверів та компенсацію шкоди. При цьому ОСН не тільки стежить, щоб підприємства-забруднювачі працювали за правилами, а не за домовленістю з корумпованими інспекторами, а й може діяти як партнер.

Таким чином, податки перестають бути абстрактним побором і перетворюються на «складчину», спрямовану на вирішення колективних проблем конкретного мікрорайону. Це більше не джерело збагачення чиновників та депутатів, а прозорий бюджет, яким керують самі мешканці.

Стратегічне планування та партнерство

Спільно з представниками будинків (головами будинкових комітетів) ОСН планує роботи з утримання та розвитку всієї інфраструктури мікрорайону. Цей процес відбувається не в закритих кабінетах чиновників, а на відкритих громадських слуханнях, куди запрошуються всі мешканці. Такий підхід робить бюджет мікрорайону абсолютно прозорим і виключає можливість нав’язування необґрунтованих тарифів «згори». Планування стосується не лише будинків, а й стану доріг, тротуарів, дитячих та спортивних майданчиків, скверів та освітлення вулиць. На цих зборах затверджується загальна структура витрат, джерела їх фінансування (міський бюджет, додаткове фінансування від ОСН, платежі мешканців), вартість утримання кожного об’єкта, а також визначаються черговість та методи фінансування капітальних ремонтів.

Особлива увага в рамках планування приділяється соціальній сфері. Це дозволяє створити локальну систему соціального захисту, що базується на принципах партнерства та турботи. Планування включає як адресну допомогу нужденним (людям похилого віку, інвалідам, багатодітним сім’ям), так і додаткове фінансування для шкіл, дитячих садків та поліції. Важливо зазначити, що ОСН не бере на себе їхнє повне утримання, яке залишається обов’язком держави та територіальної громади, а виступає як партнер, що забезпечує цільові ресурси для підвищення якості послуг. Наприклад, це може бути закупівля нового обладнання для шкільного класу, фінансування гуртків чи встановлення сучасного ігрового майданчика в дитячому садку. Такий підхід дозволяє залучати значні кошти з міського бюджету під вже розроблені та затверджені громадою проєкти, виступаючи не прохачем, а повноцінним партнером влади.

Операційне управління та громадський контроль

Мікрорайонний ОСН не просто спостерігає, а безпосередньо керує роботою виконавців: підпорядкованої йому Мікрорайонної Сервісної Компанії (МСК) та підрядників, що виконують міські проєкти. Це не формальний нагляд «згори», а щоденне операційне управління, де ОСН виступає єдиним замовником та контролером від імені мікрорайної громади.

• Управління роботою МСК: Взаємодія будується на чіткому циклі «завдання – виконання – контроль». ОСН, на основі затвердженого бюджету та звернеь від будинкових комітетів, формує для МСК конкретні плани робіт: від щоденних (графік прибирання територій, вивезення сміття), сезонних (підготовка до опалювального сезону, озеленення) до стратегічних. Важливою частиною останніх є проведення щорічних технічних експертиз стану житлового фонду, результати яких стають основою для формування прозорої черги капітальних ремонтів. Жодна значна робота не може бути розпочата без затвердженого ОСН кошторису, а її оплата неможлива без акту приймання, підписаного представниками ОСН та головою відповідного будинкового комітету. Такий фінансовий важіль перетворює МСК з безконтрольного монополіста на відповідального виконавця, зацікавленого в якості своєї роботи.
• Контроль за міськими та районними проєктами: У цій моделі ОСН отримує статус обов’язкового учасника всіх етапів реалізації проєктів на своїй території. Його роль не зводиться до пасивного спостереження. На етапі планування ОСН узгоджує проєктну документацію, щоб переконатися, що запланована заміна теплотраси чи ремонт дороги враховує реальні потреби мешканців. Під час виконання представники ОСН мають право безперешкодного доступу на об’єкт для громадського моніторингу. Але найголовніше — на етапі завершення. Акт виконаних робіт, без якого підрядник не може отримати бюджетні кошти, є недійсним без підпису уповноваженого представника ОСН. Це повністю ліквідує схему, за якою корумпований чиновник та недобросовісний підрядник «на папері» закривають неякісно виконані роботи. Тепер кінцевим приймальником є територіальна громада, і її представник не поставить свій підпис, доки робота не буде виконана належним чином.

Комплексне вирішення проблем мікрорайону

Ключова перевага багаторівневої моделі полягає в тому, що вона виходить за вузькі рамки одного будинку. Окреме ОСББ, за своєю суттю, є ізольованою господарською одиницею, яка не має жодних повноважень впливати на роботу поліції, якість освіти в школі чи соціальну політику на території. Воно безсиле перед проблемами, що виникають за межами його стін. Наша ж модель створює потужний орган на рівні мікрорайону, який акумулює ресурси та отримує повноваження для комплексного вирішення саме тих питань, що формують якість життя: від соціального захисту найуразливіших до створення безпечного та комфортного середовища для всіх.

• Соціальна допомога (Принцип «Турбота про кожного»): Мікрорайонний ОСН стає центром соціальної згуртованості. Будинкові ОСН на місцях виявляють нужденних і передають інформацію нагору не як суху статистику, а як запит на допомогу конкретній людині. Далі ОСН системно працює з депутатами та соціальними службами, домагаючись виділення бюджетного фінансування та контролює його адресне отримання, щоб допомога не «загубилася» по дорозі. Крім того, зі свого бюджету ОСН може формувати фонд екстреної допомоги для непередбачуваних ситуацій (термінове лікування, наслідки пожежі), а також брати участь у роботі соціальних центрів, контролюючи, щоб вони реально допомагали людям, а не просто існували «для галочки».
• Партнерство у сфері безпеки (Принцип «Безпечний мікрорайон — спільна справа»): Замість безплідних скарг на бездіяльність поліції, ОСН створює основу для реального партнерства з дільничним офіцером (поліція ОСН). Участь громади в його виборі та право ініціювати його звільнення перетворює його на відповідального партнера. Це двостороння відповідальність: ОСН допомагає створити умови для роботи (надає приміщення, допомагає з транспортом, наприклад, надає електробайк для переміщення по мікрорайону, допомагає з ремонтом приміщення, надає доступ до камер спостереження, забезпечує оперативною інформацією від мешканців), а офіцер виконує ключові функції: профілактику правопорушень, контроль за домашнім насильством та оперативне реагування на скарги. Це створює середовище, де мешканці не бояться виходити на вулицю ввечері, а діти можуть безпечно гратися у дворі.
• Партнерство у сфері освіти (Принцип «все найкраще — дітям»): ОСН стає повноцінним учасником освітнього процесу, виступаючи як офіційний представник батьківської громадськості. Це не зводиться до збору грошей «на штори». ОСН бере участь у роботі шкільних рад, контролює якість та вартість харчування, допомагає у покращенні матеріально-технічної бази, а також у розвитку позашкільної діяльності. Це може бути фінансування наукових, культурних та творчих гуртків, спортивних секцій, а також допомога в організації та проведенні олімпіад, конкурсів і змагань. І що найважливіше, ОСН впливає на кадрову політику. Громада через ОСН може заохочувати найкращих педагогів преміями та надбавками зі свого бюджету, створюючи мотивацію для якісної роботи та залучаючи справжніх професіоналів.
• Партнерство у сфері охорони здоров’я (Принцип «Здоров’я мешканців — головний пріоритет»): ОСН взаємодіє з дільничним лікарем або амбулаторією, виступаючи як офіційний представник громади пацієнтів. Він допомагає у створенні належних умов праці для медиків, а натомість отримує можливість впливати на якість медичного обслуговування, контролювати роботу медзакладів та організовувати профілактичні заходи . Окрему увагу приділяється шкільній медицині. ОСН контролює, щоб медичні огляди в школах та дитячих садках не були формальністю, а проводилися якісно. Він може ініціювати залучення вузьких спеціалістів для профоглядів та брати участь у виборі шкільного лікаря, стимулюючи найкращих медиків працювати з дітьми мікрорайону, в тому числі через доплати зі свого бюджету.
• Управління благоустроєм (Принцип «Комфортне середовище — спільна справа»): ОСН переходить від реактивної боротьби з незаконними забудовами до проактивного планування. Він розробляє та затверджує на громадських слуханнях єдиний план розвитку зелених зон, дитячих та спортивних майданчиків. На основі цього плану він пропонує районному виконкому узгоджені з громадою місця для розміщення МАФів та літніх майданчиків кафе і ресторанів, контролює порядок їхньої роботи та стежить, щоб доходи поповнювали бюджет мікрорайону, а не кишені чиновників. Крім того, такий підхід дозволяє цивілізовано вирішувати неминучі спори між власниками закладів та мешканцями, використовуючи для цього механізми Мирової ради або виносячи системні питання на розгляд «парламенту» ОСН.

Довгостроковий розвиток: вирішення проблеми капітальних ремонтів

Замість хаотичних та неефективних спроб кожного будинку самостійно накопичити непідйомні суми, які до того ж часто стають легкою здобиччю для нечистих на руку голів ОСББ та розкрадаються, Мікрорайонний ОСН створює Єдиний фонд капітального ремонту мікрорайону. До цього фонду надходять цільові внески мешканців та кошти з бюджету територіальної громади в рамках програм співфінансування. Це дозволяє акумулювати значні ресурси та вирішувати проблему системно. Важливою перевагою такої централізованої моделі є те, що вона повністю усуває необхідність для кожного окремого будинку шукати ризиковані та дорогі комерційні кредити, які для більшості ОСББ є недоступними та часто ведуть до боргової кабали. Використання коштів відбувається абсолютно прозоро, відповідно до затвердженої на громадських слуханнях черги ремонтів, яка формується на підставі щорічних технічних експертиз. Важливо, що гроші у фонді не просто накопичуються роками, знецінюючись через інфляцію, розкрадаються, а відразу спрямовуються на ремонт наступного будинку, що стоїть у прозорій, затвердженій громадою черзі. Це створює безперервний цикл: кошти надходять на спеціальний рахунках, і одразу ж інвестуються в оновлення житлового фонду мікрорайону. Самі роботи виконує підконтрольна МСК за собівартістю, без комерційних націнок. Для цього МСК створює власні професійні бригади, які виконують капітальні ремонти власними силами відповідно до сучасних стандартів якості. Такий підхід дозволяє відмовитися від проведення тендерів, на які витрачається багато часу і які часто є джерелом корупції. Головна мета — зробити надійно та надовго, щоб максимально збільшити міжремонтний інтервал і не витрачати кошти на постійні переробки. На всі роботи надається довгострокова гарантія, а весь процес, від складання кошторису до приймання робіт, проходить під жорстким контролем представників будинкових комітетів.

Мікрорайонна Сервісна Компанія (МСК) — професійний виконавець громади

На відміну від Органів самоорганізації населення (ОСН) — представницьких органів місцевого самоврядування, які виступають замовниками та контролерами, — ключову роль у виконанні всіх господарських завдань відіграє підпорядкована Мікрорайонному ОСН Мікрорайонна Сервісна Компанія (МСК). Це комунальна компанія, що діє як професійний виконавець та єдиний господарський центр, створений територіальною громадою для централізованого утримання всієї інфраструктури району. На відміну від розрізнених та фінансово слабких ОСББ, така компанія акумулює у себе повноцінний штат інженерів, кошторисників, юристів, фахівців із закупівель та технічних спеціалістів.

Ключова відмінність цієї моделі в тому, що МСК, як підприємство територіальної громади, передається в управління Мікрорайонному ОСН і повністю йому підзвітна. Тут немає договірних відносин, де приватна компанія може диктувати свої умови, а є пряме управління підпорядкованою структурою. ОСН виступає не як клієнт, а як прямий керівник. Він затверджує бюджети, ставить завдання, приймає виконані роботи за актами і бере безпосередню участь у кадровій політиці МСК. Така тісна зв’язка робить роботу сервісної компанії прозорою, ефективною і, головне, орієнтованою на реальні потреби мешканців, а не на отримання прибутку чи внутрішні інтриги.

Рівень 3: Районна рада — стратегічний партнер та арбітр

Ця модель докорінно змінює і політичне представництво, перетворюючи його з привілею на відповідальну роботу. У Києві постійно точаться дискусії про районні ради, але зводяться вони до формальностей: скільки потрібно депутатів, як їх обирати? Такий підхід ігнорує головне: чинна система перетворює депутата на місцевого феодала, відірваного від реальних потреб людей. Його діяльність зводиться до перерозподілу ресурсів району в інтересах своїх бізнес-партнерів чи політичних спонсорів, а перед виборцями він з’являється лише для роздачі продуктових наборів.

У нашій моделі депутат районної ради може і повинен бути головою мікрорайонного ОСН. Він не просто «відвідує» округ — він у ньому живе і працює щодня, знаючи кожну проблему не з паперів, а особисто. Він перестає бути «небожителем» і стає людиною, яка несе пряму щоденну відповідальність перед своїми сусідами. Такий депутат стає по-справжньому відкличним: якщо він виявиться некомпетентним, неефективним чи, тим більше, корупціонером, мешканці мікрорайону, які бачать його роботу (або бездіяльність) щодня, можуть легко запустити процедуру його відкликання, не чекаючи наступних виборів.

Районна рада, сформована з таких представників, перетворюється з «клубу феодалів» на ефективний робочий орган, що діє за принципом субсидіарності. Її головні функції кардинально змінюються. Замість кулуарного «дерибану» бюджету та власності, сесії ради стають майданчиком для обміну досвідом та вироблення найкращих практик. Депутати, будучи практикуючими головами ОСН, приносять на обговорення не абстрактні ідеї, а реальні кейси:

• з благоустрою — як вдалося організувати ефективну систему сортування сміття чи перетворити занедбаний пустир на громадський простір;
• з освіти — як була запроваджена успішна програма доплат найкращим вчителям зі свого бюджету або як вдалося організувати серію наукових гуртків для дітей за підтримки місцевого бізнесу;
• з культури — як було проведено вуличний фестиваль, що згуртував усю громаду, чи створено мурал, що став візитівкою мікрорайону;
• з вирішення конфліктів — як була врегульована складна ситуація із забудовником, зберігши зелену зону.

Рада вивчає ці практики, допомагає адаптувати їх для впровадження в інших мікрорайонах, а найбільш успішні рішення пропонує для впровадження на рівні всього міста. Окрім цього, вона займається стратегічним плануванням розвитку всього району (наприклад, будівництво нових транспортних розв’язок чи великих інфраструктурних об’єктів), координує діяльність мікрорайонних ОСН та виступає у ролі арбітра у спорах між ними. Це стає вищим щаблем місцевого самоврядування, куди потрапляють не випадкові люди з білбордів, а перевірені на практиці управлінці, що пройшли реальну школу ОСН і довели свою ефективність.

Підсумок: Ключові переваги моделі

• Комплексне вирішення проблем: Модель переходить від вузького фокусу на господарстві одного будинку до цілісного управління середовищем проживання. Вона інтегрує вирішення комунальних, соціальних, освітніх та безпекових питань на рівні мікрорайону, створюючи синергетичний ефект, де покращення в одній сфері (наприклад, безпека) позитивно впливає на інші (комфорт проживання, привабливість для сімей з дітьми).
• Професіоналізм та чітка відповідальність: Замість того, щоб перетворювати мешканців на аматорів-управлінців, модель повертає здоровий глузд: громада (ОСН) визначає що робити (стратегія, пріоритети, бюджет), а професіонали (МСК) — як це робити (технічне виконання). Такий чіткий поділ функцій унеможливлює перекладання відповідальності, запобігає вигоранню активістів і гарантує, що кожною справою займаються компетентні фахівці.
• Фінансова стабільність та прозорість: Акумуляція ресурсів з різних джерел (бюджет громади, місцеві податки, внески мешканців) у єдиному бюджеті мікрорайону створює потужну та передбачувану фінансову базу. Це дозволяє реалізовувати масштабні проєкти, такі як капітальні ремонти, без залучення ризикованих кредитів. Централізоване управління фінансами через ОСН робить їх використання абсолютно прозорим та усуває корупційні ризики, властиві розпорошеним бюджетам окремих ОСББ.
• Реальне, а не декларативне самоврядування: Мешканці отримують не ілюзію, а дієві важелі впливу на всі аспекти свого життя. Це не лише право голосу раз на кілька років, а щоденний контроль за бюджетом, прямий вплив на якість комунальних послуг, можливість відкликати депутата, який не виправдав довіри, та брати участь у стратегічному плануванні розвитку своєї території. Модель перетворює мешканців з пасивних споживачів на активних творців власного добробуту.
• Баланс незалежності та контролю: Модель надає ОСН широкі повноваження та фінансову незалежність, але водночас передбачає дієві запобіжники від зловживань. Діяльність ОСН, як органу місцевого самоврядування, залишається підзвітною територіальній громаді та контролюється міською радою. У разі системних порушень, корупції або узурпації влади, міська рада має законні важелі впливу: від призначення позачергових виборів до тимчасового прямого управління, що гарантує захист інтересів мешканців.

Заключення: Заклик до дії

Врешті-решт, вибір простий. Питання не в тому, чи згодні ми й надалі терпіти хаос, конфлікти та руйнування. Питання в тому, чи готові ми добровільно платити за будівництво власної в’язниці, де кожен наш крок буде під контролем, — чи ми готові взяти на себе реальну відповідальність. Відповідальність не лише за свій будинок, а й за якість життя на своїй вулиці. Запропонована модель — це не просто спосіб краще управляти ЖКГ. Це механізм, за допомогою якого ми, мешканці та члени територіальної громади, беремо під свій контроль усе, що нас оточує: безпеку наших дітей у школах, роботу дільничного лікаря та поліцейського, стан парків та тротуарів.

Більше того, ОСН — це справжня школа управління, яка дозволяє знайти та дати поштовх людям, що розуміють, що таке Конституція, соціальне суспільство та управління в інтересах людей, а не злодіїв. Це школа майбутніх президентів, депутатів та міністрів. Ми звикли обирати «темних конячок» з телевізора, співаків, боксерів чи футболістів за партійними списками. Але обирати для управління містом чи державою людину, яка вміє боксувати, а не керувати — це все одно що садити за штурвал літака наркомана замість професійного пілота. В такий літак ніхто не сяде. А управління державою — набагато відповідальніша робота, ніж управління літаком. Тут на кону життя та добробут мільйонів мешканців і саме існування країни. Час припиняти обирати слуг олігархів та членів мафіозних кланів. Час обирати перевірених та підготовлених громадян, які пройшли справжню школу управління, піднімаючись щаблями: від будинкового комітету, через мікрорайонний ОСН та районну раду — і аж до найвищих державних посад. Час роздумів закінчився. Або ми діємо, створюючи реальне місцеве самоврядування, починаючи з будинкових комітетів, — або остаточно перетворюємося на нових кріпаків.