Коли прибуток важливіший за життя: Чи готують нам лікарні для багатих, плюючи на Конституцію та здоровий глузд?
Коли прибуток важливіший за життя: Чи готують нам лікарні для багатих, плюючи на Конституцію та здоровий глузд?
Аналіз нового законодавства у сфері охорони здоров’я дає підстави для серйозного занепокоєння. Під гаслами «євроінтеграції» та «вдосконалення управління» просувається закон (колишній законопроект №6013), який створює правове поле для остаточної комерціалізації комунальних лікарень. Скасування Господарського кодексу та запровадження нових правил гри з кінця серпня 2025 року може перетворити залишки доступної медицини на бездушний бізнес-проект, що суперечить як гарантіям Конституції України, так і принципам соціальної держави.
Розглянемо гіпотетичний, але цілком реалістичний сценарій, що ілюструє потенційні наслідки реформи. Уявіть, що вашій дитині потрібна негайна операція. Ви телефонуєте у «швидку», але виявляється, що служба екстреної допомоги «оптимізована», а в бригаді, що приїхала, немає профільного лікаря — лише парамедики, чия функція зводиться до транспортування до лікарні, а отже, дитина може померти в дорозі, не отримавши кваліфікованої допомоги. У лікарні ж, яка перетворилася на бізнес-структуру, першим питанням буде не діагноз, а ваша платоспроможність. Цей сценарій, що нагадує тривожний прогноз, може стати реальністю для мільйонів українців, якщо пріоритетом системи стане не здоров’я, а комерційна вигода.
Нинішня «реформа» від МОЗ/НСЗУ: фундамент для медичного колапсу.
Поточний стан справ яскраво демонструє вектор руху. Перетворення лікарень на комунальні некомерційні підприємства (КНП) та суперечлива модель «гроші йдуть за пацієнтом» на практиці створюють парадоксальну ситуацію. З одного боку, лікарні стають зацікавленими у постійному потоці пацієнтів для отримання фінансування, а не у здоров’ї громадян. З іншого — при великому потоці пацієнтів гроші в бюджеті НСЗУ швидко закінчуються, що створює ризик недофінансування до кінця року. Це призводить до вимушеної відмови в лікуванні, а в найгіршому випадку — до банкрутства лікарні з її подальшою приватизацією або повною ліквідацією. Водночас за відсутності достатнього потоку пацієнтів лікарні стають кандидатами на «оптимізацію» — скорочення та закриття. Відновлення зруйнованої інфраструктури та кадрового потенціалу потребуватиме років та величезних ресурсів, а ціна такої «паузи» — людські життя.
Замість того, щоб вирішувати ці системні проблеми, держава посилює контроль, створюючи роздутий апарат чиновників, чиї зарплати незрівнянно вищі за зарплати лікарів. Водночас керівництво самих медзакладів перетворюється на касту менеджерів з космічними окладами, тоді як медичний персонал, що безпосередньо працює з пацієнтами, отримує мізерні кошти.
Такі мізерні зарплати не лише принижують медичних працівників, а й підривають престиж професії. Молоді лікарі та медсестри, не бачачи перспектив, намагаються не працювати за фахом або взагалі емігрують з України до країн, де їхню працю поважають, створюють гідні умови та сплачують достойну зарплатню. Як наслідок, в Україні вже відчувається гострий дефіцит медичного персоналу, що призводить до нелюдських перевантажень тих, хто ще залишився і рятує життя українців. Нелюдські умови праці, помножені на агресію з боку пацієнтів, які не отримують якісної допомоги, тому що її вже часто немає кому і немає чим надавати, фактично виштовхують останніх фахівців з лікарень, замикаючи це порочне коло.
За таких умов виникає обґрунтоване припущення, що справжньою метою реформи є не здоров’я нації, а скорочення бюджетних видатків та перерозподіл фінансових потоків на користь певних груп, навіть ціною добробуту громадян.
Правовий аналіз: Пряме порушення Конституції
Запропоновані зміни не просто є соціально небезпечними — вони прямо суперечать фундаментальним нормам Конституції України.
По-перше, порушується право на безоплатну медичну допомогу. Частина третя статті 49 Конституції України говорить абсолютно чітко:
«У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена».
Комерціалізація лікарень, введення «Економічно обґрунтованих тарифів» та зведення гарантій держави до куцого переліку «безоплатних послуг» є прямою підміною понять та порушенням цієї норми. Конституція гарантує безоплатну допомогу, а не безоплатні послуги з обмеженого списку.
По-друге, знищується право громади на управління своєю власністю. Статті 140-143 Конституції та Закон України «Про місцеве самоврядування» закріплюють за територіальними громадами право самостійно управляти комунальною власністю. Лікарні, збудовані та утримувані коштом громади, є її невід’ємним майном. Перетворення їх на господарські товариства та передача в управління чи власність приватним структурам через непрозорі механізми (оренда, узуфрукт, наглядові ради) позбавляє громаду реального контролю над своїми активами. Це не просто втрата майна, це втрата інструменту реалізації публічної влади та турботи про своїх мешканців.
Ризик №1: Від некомерційного статусу до повноцінного бізнесу
Нове законодавство створює умови для перетворення КНП на повноцінні господарські товариства (ТОВ, АТ), головною метою яких є ПРИБУТОК, а не здоров’я народу. Він відкриває шлях до того, щоб лікарні, доведені до штучного чи реального банкрутства через занижені тарифи НСЗУ та штрафи, можна було легко «трансформувати» або просто продати за копійки «ефективним приватним власникам».
В центрі цієї схеми – наглядові ради, які отримують величезні повноваження, але часто є слухняним інструментом в руках тих, хто їх призначив та контролює. Саме вони штампуватимуть рішення не на користь територіальної громади чи пацієнтів, а в інтересах збагачення себе та своїх господарів.
Ризик №2: Втрата контролю громади над комунальним майном
Сьогодні будівлі лікарень, унікальне обладнання, земля під ними – це власність територіальної громади. Новий закон створює механізми, що дозволяють передавати це майно в «оренду», «управління» чи навіть загадковий «узуфрукт» приватним фірмам. Хто вирішуватиме? Чиновники з «дискреційними повноваженнями», що прямо створює корупційні ризики! І слід чітко розуміти: в Україні справжня корупція – це не 100 гривень подяки лікарю за його професійну, тяжку та відповідальну працю. Справжня корупція – це закони, які дозволяють ділкам від влади легально грабувати цілі територіальні громади. Цей закон та вся медична реформа і є прикладом такої узаконеної корупції.
Власність – це влада. Передача комунального майна в приватні руки – це передача влади від територіальної громади до корпорацій. Монополізувавши життєво важливу сферу, корпорація підминає під себе й публічну владу. Так виникає ризик появи нового феодалізму, де права громадян залежать від їхніх фінансових можливостей.
Ризик №3: Ілюзія порятунку під назвою «страхова медицина»
Коли аргументів на користь руйнівної реформи не вистачає, нам пропонують ще одну красиву казку – страхову медицину. Але це такий самий обман. Страхова медицина має дуже віддалене відношення до медицини і жодного — до реальної охорони здоров’я людини.
По суті, це лише фінансовий договір, мета якого — максимізація прибутку страхової компанії, а не здоров’я пацієнта. Тому страховик зацікавлений у двох речах:
- Працювати лише зі здоровими людьми, бо хворі клієнти — це збитки.
- Мінімізувати виплати, якщо застрахована людина все ж захворіє. Це означає надання найдешевших послуг, а не тих, які справді потрібні пацієнту.
Договір страхування завжди містить безліч лазівок та пунктів про форс-мажор (війна, епідемії), які дозволяють уникнути виплат. І найголовніше: якщо внаслідок «реформ» лікарень просто не стане, то що робитиме застрахована особа зі своїми грошима? Страховий поліс не замінить ані скальпеля в руках хірурга, ані самої операційної. По суті, страхова медицина — це додатковий податок на всі кошти, що спрямовуються на лікування, на користь фінансових посередників.
Альтернатива: Справжня реформа в інтересах громади
Невже немає іншого шляху? Є. Справжня реформа – це повернення публічної влади та власності (комунальної і державної) українському народу. Це відновлення здатності громадян управляти своєю власністю в публічних інтересах задля створення блага для всіх.
Одним із методів реалізації такої реформи є створення юридичних осіб публічного права – територіальної громади та держави як повноцінних господарюючих суб’єктів, які належать своїм громадянам, управляються та контролюються ними, а не корумпованими чиновниками та депутатами.
Що це означає простою мовою? Уявіть, що не окрема лікарня є підприємством, а вся громада – це одне велике об’єднання, яке саме себе забезпечує. Воно не продає послуги своїм членам з надприбутками, а надає їм блага як своїм власникам. Так само, як ви у своїй квартирі не продаєте самі собі право користуватися кухнею, так і територіальна громада-власник не буде продавати своїм мешканцям життєво важливі блага по монопольним тарифам. Натомість вона постачатиме їх за справедливою ціною, що включає лише реальну собівартість та кошти на модернізацію.
Джерелами фінансування такої громади є, в першу чергу, її власні доходи: від ефективного управління землею, комунікаціями, від надання послуг (постачання світла, води, тепла). Саме ці кошти, які сьогодні часто розкрадаються, мають стати основою добробуту громади. Податки та державні субвенції мають бути лише допоміжним інструментом.
Така модель передбачає комплексну турботу про здоров’я, де головне — не лікування хвороб, а створення умов, за яких люди не хворіють:
- Здорове середовище: екологія, безпечна праця, розвиток парків та скверів.
- Здоровий спосіб життя: доступний спорт, підтримка здорового харчування.
- Соціальний захист: охорона материнства та дитинства, турбота про літніх людей, інклюзивність.
- Ментальна турбота: служби психологічної підтримки.
- Профілактика: комплексні програми запобігання захворюванням.
І лише як завершальний елемент цієї системи — якісна та доступна медицина для тих, хто все ж її потребує.
Схема комплексної турботи про здоров’я
Ціна мовчання – розтоптана Конституція та втрачене майбутнє
Те, що нам нав’язують під виглядом «реформи» – це шлях у прірву. Це комерціалізація страждань та замах на конституційне право на життя і здоров’я. Доступ до медицини не може бути привілеєм обраних. Здоров’я нації – це не товар. І якщо суспільство сьогодні промовчить, дозволивши остаточно розтоптати Конституцію, завтра може бути занадто пізно. Нам потрібна реформа для людей, а не для гаманців.