Крах піраміди Київміськбуд: хтось збудує палаци, а хтось залишиться без даху над головою.

Крах піраміди Київміськбуд: хтось збудує палаци, а хтось залишиться без даху над головою.

“Ті, хто обіцяє нам рай на землі, ніколи не створювали нічого, окрім пекла”.
Карл Поппер

Анотація

У цій статті я:

1. аналізую процес трансформації будівельної галузі Києва за роки «незалежності» з галузі, що забезпечує потреби членів територіальної громади Києва в якісному житлі, у велику будівельну піраміду;
2. зосереджую увагу на компанії ПрАТ “Київміськбуд” як ключовому прикладі будівельних пірамід;
3. розглядаю соціально-економічні наслідки приватизації та зміни в системі управління міським господарством.

У своєму дослідженні посилаюся на дані журналістських розслідувань, законодавчі акти та економічні показники.

Основне завдання статті — пошук рішень, які дозволять припинити “бенкет під час чуми” та допомогти постраждалим інвесторам отримати свої квадратні метри, киянам і територіальній громаді Києва назавжди позбутися мафії при владі, хаотичної забудови, ефективно використовувати матеріальні та фінансові ресурси Києва в інтересах киян. Будівельна мафія привласнила не тільки гроші інвесторів, а й ресурси міської громади, включаючи землю.

Вступ

Ситуація, що склалася в будівельній галузі Києва, досягла критичної точки. Будівельні піраміди: «Еліта Центр», Укогруп (Войцеховський), «Аркада», «Укрбуд» та інші призвели до економічних і соціальних проблем. Зараз відбувається «великі жнива». На уламках зруйнованих будівельних пірамід вже зводяться палаци для української «еліти», тоді як постраждалі інвестори ризикують залишитися без житла і в бідності. Момент для виправдання краху будівельних пірамід особливо зручний, оскільки всі проблеми можна списати на російську агресію та економічну кризу, однак справжньою причиною проблем є системні проблеми державного та місцевого управління (публічне управління).
Всі реформи публічного управління за роки «незалежності» перетворили публічне управління на механізми для виведення ресурсів із держави — фінансових, земельних. Будівельні піраміди — це одна зі старих схем для виманювання грошей у громадян.

Всі будівельні піраміди в Києві створювалися та контролювалися київською владою. Така система управління дозволяє отримувати величезні гроші за короткий термін, які інвестори добровільно вкладають у проєкти пірамід. Потім творці пірамід руйнують їх, кошти виводяться в офшори, а інвестори та кияни стають інструментом політичної маніпуляції. Влада обіцяє добудувати їхнє житло коштом місцевих та державних бюджетів, а ошукані люди перетворюються на електорат, яким легко маніпулювати, змушуючи робити те, що вигідно владі.

Історичний контекст

Історія створення та розвитку піраміди ПрАТ “Київміськбуд”

Компанія “Київміськбуд”, створена у 1955 році як державне підприємство, мала на меті забезпечення киян якісним та доступним житлом. Протягом десятиліть ця організація успішно виконувала свою місію, ставши символом надійності та якості в будівельній галузі. Однак процес приватизації підприємства, що розпочався у 1995 році, призвів до суттєвих змін у структурі та цілях компанії.
Процес трансформації “Київміськбуду” в будівельну піраміду був зумовлений прагненням чиновників та менеджменту компанії до вилучення максимальної кількості ресурсів із компанії.

У 2004 році компанія “Київміськбуд” була реорганізована (приватизована) у приватне акціонерне товариство (ПрАТ), що призвело до:

1. незаконного відчуження власності киян;
2. переорієнтації діяльності компанії виключно на максимізацію прибутку та незаконний вивід активів підприємства;
3. втрати контролю за діяльністю компанії з боку територіальної громади

Німецький філософ Юрген Габермас про подібні процеси писав: “Системний світ колонізує життєвий світ”. Це висловлювання точно відображає ситуацію, коли особисті економічні інтереси групи приватних осіб починають домінувати над публічними інтересами суспільства, які вони зобов’язані дотримуватися.

Механізми обману інвесторів

Процес обману інвесторів у будівельній сфері має кілька ключових аспектів:

1. створення будівельної піраміди стало можливим завдяки впровадженню у свідомість людей хибного уявлення про економіку: приватний власник є ефективним власником.
   Однак реальна ефективність таких власників полягає у максимізації прибутку на офшорних рахунках, а не у будівництві житла для інвесторів. У момент, коли зменшуваний грошовий потік дорівнює або вже менший за поточні операційні витрати, коли менеджменту та чиновникам вже немає що виводити з компанії, а на горизонті чітко видна фінансова катастрофа підприємства, стає вигідним збанкрутувати компанію, перекласти відповідальність за будівництво квартир на мешканців Києва та виїхати за кордон з вкраденими грошима. Це й було зроблено.
2. концепція “ефективного державного управління“, орієнтованого на результативність та ефективність.
   У теорії це передбачає, що влада має діяти в інтересах суспільства і максимально ефективно використовувати ресурси. На практиці ж це призводить до відчуження державної та комунальної власності на користь приватних інтересів чиновників і їх кураторів, до уникнення відповідальності, створення будівельних пірамід, підвищення тарифів і погіршення якості комунальних послуг.

Важливий аспект проблеми – ПрАТ «Київміськбуд» є приватним акціонерним товариством. Згідно із законодавством, учасники (засновники) компанії не несуть відповідальності за її зобов’язаннями, що ще більше ускладнює захист прав інвесторів і відкриває простір для шахраїв.

Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, тільки в межах номінальної вартості належних їм акцій. У разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами до акціонерів не можуть бути застосовані жодні санкції, що обмежують їхні права.
(джерело: ЗАКОН УКРАЇНИ «Про акціонерні товариства» Ст. 3).

 Відчуження власності киян: “Київміськбуд” – приватна компанія

Приватизація “Київміськбуду” розпочалася в 1995 році, коли підприємство стало автономним державним комунальним підприємством. Територіальна громада Києва починає втрачати контроль над підприємством. Головною метою компанії стала прибутковість, а не забезпечення мешканців якісним житлом.

У 2004 році компанія була реорганізована в приватне акціонерне товариство (ПрАТ) (джерело: установчі документи ПрАТ Київміськбуд).

Ця трансформація призвела до ряду негативних наслідків, включаючи появу так званих “будівельних пірамід” та порушення прав інвесторів, остаточного відчуження власності киян.

З цього моменту “Київміськбуд” став діяти виключно в інтересах менеджменту компанії, чиновників та інших учасників злочинної організації.

Перетворення “Київміськбуду” в приватне акціонерне товариство у 2004 році ознаменувало остаточний перехід від соціально – орієнтованої моделі функціонування компанії до моделі, спрямованої на максимізацію прибутку, виведення активів компанії на офшорні рахунки злочинної організації, створеної директором компанії Кушніром та чиновниками (далі за текстом злочинна організація “Кушнір”) (джерело журналістські розслідування BIHUSinfo та інші: Маєтки в Конча-Заспі і “пох*й” на інвесторів: як голова “Київміськбуду” створив собі імперію).

Що пропонує влада інвесторам 

1. Конфіскація активів злочинної групи “Кушнір” не пропонується. Правоохоронні органи не займаються розслідуванням діяльності злочинної організації «Кушнір» і пов’язаних з ними чиновників, оскільки їхні інтереси переплетені з інтересами цих злочинних структур.
2. Владі Києва пропонують докапіталізувати “Київміськбуд” на 2 мільярди гривень (джерело: Київміськбуд банкрот. Чому люди залишились без квартир, а Ігор Кушнір став мультимільйонером?), переконуючи інвесторів, що це допоможе завершити будівництво житла. Однак цей крок є скоріше відволікаючим маневром, щоб налаштувати інвесторів проти киян, змушуючи останніх покривати борги компанії з міського бюджету. ЗМІ вже повідомляють, що для завершення будівництва потрібно щонайменше 24 мільярди гривень (джерело: В «Київміськбуді» розповіли про масштаби фінансових проблем забудовника). Таким чином, створюються дві конфліктуючі групи: обмануті інвестори та кияни, які вимагають збільшити оборонний бюджет міста.
3. Влада створює третю конфліктуючу групу. Затримки з виділенням коштів на ремонт стратегічних мостів — Метро та Патона — можуть призвести до їх руйнування (джерело: У Києві можуть в будь-який момент впасти два мости — що їх руйнує). Це загрожує втратою ще двох мостів через Дніпро (два мости вже зруйновані в ході війни). В той самий час, київська влада закрила два інших мости для звичайних киян, дозволяючи проїзд через них лише обраним «слугам народу» за спецперепустками. Тим часом на аварійні мости перенаправлено весь потік автомобілів, це збільшило навантаження на мости у 3 рази та пришвидшило знос мостів, суттєво підвищуючи ризик катастрофи.
   Руйнування мостів і загибель людей створять третю конфліктуючу групу — родини постраждалих. У разі катастрофи київська влада може покласти провину на інвесторів “Київміськбуду”, нібито вони «примусили» владу спрямувати кошти на завершення будівництва, а не на ремонт мостів. Таким чином, принцип “поділяй і володарюй” використовується для маніпуляції та контролю над розрізненими групами киян.

Висновок

Історія «Київміськбуду» ілюструє, як успішне державне підприємство перетворилося на інструмент збагачення окремих осіб за рахунок міських ресурсів і коштів звичайних громадян. Важливо знайти рішення, яке дозволить відновити права постраждалих інвесторів і захистити інтереси киян, запобігти подальшому погіршенню соціального та економічного становища у Києві.

Які дії (реформи) необхідно здійснити

Для ефективного управління міською власністю і захисту прав членів територіальної громади потрібна комплексна реформа системи місцевого самоврядування.

У поточній ситуації злочинні структури, включно з приватними будівельними компаніями та монополіями (енергетичними і газовими), фактично захопили контроль над суспільними ресурсами та інфраструктурою. Це призвело до створення будівельних пірамід, збільшення щільності забудови за рахунок знищення парків, скверів і дворів, а також до підвищення тарифів в інтересах приватних монополістів. Чиновники, вступаючи у змову з власниками приватних структур, незаконно передають у приватні руки комунальну власність (інфраструктуру), яка належить територіальній громаді. Внаслідок таких дій суспільні інтереси ігноруються, комунальна інфраструктура руйнується, монополісти продовжують підвищувати тарифи, а кияни опиняються беззахисними заручниками корумпованої системи.

Злочинна передача комунальної та державної власності у приватні руки в Україні отримала назву “приватизація”.

В Україні протягом 30 років здійснювалась реформа, спрямована на відчуження публічної власності (державної та комунальної) та влади (державної і місцевого самоврядування). Власність і влада розпорошувались між тисячами автономних юридичних осіб, які створили мережеву систему рентоутворення і подальшого викачування ресурсів з країни. При цьому керівництво цих автономних юридичних осіб не зацікавлене у виконанні функцій, покладених на них державою та/або територіальними громадами. Їхні інтереси зосереджені на особистій вигоді менеджменту і контролюючих їх чиновників.
Автономні юридичні особи використовують:

1. публічну власність (автономні від волі українського народу: комунальні, державні підприємства, приватні акціонерні товариства з часткою держави та місцевого самоврядування …);
2. публічну владу (автономні від волі українського народу: адміністрації, суди, поліція …);
3. публічну політику (автономні від волі українського народу: місцеві ради, Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів …).

Ці реформи призвели до наступних наслідків:

1. український народ не управляє і не контролює ні владу ні власність;
2. створено мережеву систему розподілу власності та влади, що знаходиться під контролем мафіозних груп;
3. система автономних юридичних осіб стала рентоутворюючою структурою, що викачує ресурси з України в інтересах мафії;
4. українці отримують дозовану, неповну та недостовірну інформацію від деяких автономних юридичних осіб (наприклад, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, місцевих рад тощо). Системний обман призвів до того, що протягом усіх 34 років незалежності президенти, депутати і чиновники створювали структури, непідконтрольні громадянам, та використовували їх для особистого збагачення та підкупу виборців на виборах.

Прикладом автономної юридичної особи, що використовує публічну власність, є «Київміськбуд», який демонструє, як ресурси територіальної громади Києва були спрямовані на збагачення злочинної організації “Кушнір”. Членами цієї організації є депутати, чиновники та керівництво Києва.

Чи можна бути впевненим, що після докапіталізації «Київміськбуду» на 2 мільярди гривень будинки будуть побудовані?

Ні! Існує висока ймовірність, що гроші будуть вкрадені, і в подальшому знову знадобиться проводити докапіталізацію.

Десятки тисяч ошуканих інвесторів інших будівельних пірамід, використовуючи досвід інвесторів Київміськбуду, також вимагатимуть від киян побудувати для себе квартири. Отримуємо унікальну схему: «менеджмент пірамід, чиновники та депутати крадуть гроші інвесторів, а кияни за свої гроші будують квартири для ошуканих інвесторів». Щось явно не так у цій схемі.

Чи можна бути впевненим, що правоохоронні органи будуть захищати права громадян – вкрадені гроші будуть повернені, винні притягнуті до відповідальності з конфіскацією майна, а будинки добудовані?

Ні! Поліція не виконує функцій, покладених на неї Конституцією, оскільки представляє собою автономні юридичні особи. Завдання поліції (автономної юридичної особи, що використовує публічну владу) — надання обмеженого набору поліцейських послуг у певних сферах, при цьому якість і обсяг цих послуг встановлюють не громадяни. Ці структури створювалися та контролюються не українцями, і завдання перед ними також ставляться без участі українського народу.

Прикладом автономної юридичної особи, що використовує публічну владу автономно від волі українського народу, є Голосіївське управління поліції під керівництвом полковника поліції Кочкадамяна Араїка Генріховича.

Діяльність даного автономного юридичного особи автономна від контролю українців і працює в своїх інтересах та інтересах замовників (в тому числі представників влади):

1. ігнорування заяв громадян.
   Заяви від громадян часто ігноруються, а досудові розслідування не проводяться (надаються лише формальні відписки). Судові приписи поліція виконує лише частково: відомості поліція вносить у Єдиний реєстр досудових розслідувань, створює видимість розслідування, після чого кримінальне провадження закривається без повідомлення заявника.
2. фальсифікація кримінальних справ.
   До кримінальної відповідальності притягуються завідомо невинні особи шляхом маніпуляцій з доказами. Із матеріалів справи можуть зникати або взагалі не фіксуватися речі з місця злочину (фотографії, знаряддя злочину, опис обстановки, записи з бодікамера тощо), а слідчі експерименти фальсифікуються.

Приклад: людина приходить в адвокатське об’єднання на прийом до адвоката, де на нього нападає найманець (кілер), підготовлений адвокатом адвокатського об’єднання. Найманець жорстоко б’є людину кастетом, а адвокат, виступаючи свідком, докладно описує, як вона готувала найманця до нападу. Але співробітники Голосіївського управління поліції вилучають усі документи та докази з місця злочину, інсценують нове місце злочину в самому Голосіївському управлінні поліції і там проводять фальсифікований слідчий експеримент. В результаті цих маніпуляцій жертва злочину перетворюється на обвинуваченого, а злочинець — на потерпілого. Мотив поліції – обслуговування інтересів «слуг народу».

Якщо хтось вважає, що звичайна людина може звернутися, наприклад, в Державне бюро розслідувань (ДБР) для притягнення до кримінальної відповідальності поліцейських за фальсифікацію справ проти невинних, це хибна думка. У ДБР також існують свої «Кочкадамяни», наприклад, заступник керівника другого слідчого відділу територіального управління ДБР у м. Києві майор Артем Спусканюк, які не тільки ігнорують заяви громадян, але й судові приписи.

Що необхідно зробити, щоб вирішити проблему недобудов для ошуканих інвесторів, запобігти руйнуванню інфраструктури в Києві і припинити розкрадання матеріальних та фінансових ресурсів, землі та зелених зон?

1. Реорганізація системи управління. В Києві налічується більше 2000 автономних юридичних осіб, керівництво яких використовує громадські ресурси і владні повноваження поза контролем киян. Перший крок до покращення — об’єднати всі автономні юридичні особи в єдине юридичне особи публічного права «Територіальна громада Києва», що перебуває під управлінням та контролем самих киян.
2. Проведення інвентаризації. Необхідно провести ретельну інвентаризацію міської власності, матеріальних і фінансових ресурсів, а також повноважень, щоб забезпечити повну прозорість і ефективність їх використання.
3. Відповідальність територіальної громади за будівництво. Відповідальність за якість і терміни введення в експлуатацію житлових, офісних та виробничих об’єктів повинна нести безпосередньо територіальна громада Києва. Це можливе тільки за умови, що будівництво здійснюється самою громадою, яка контролює і розпоряджається фінансами в інтересах інвесторів і жителів.

Висновок: Все будівництво в Києві має проводитися лише територіальною громадою з дотриманням високої якості та на користь мешканців міста. За необхідності територіальна громада може залучати підрядників, однак управління проектами повинно залишатися під її контролем.

У наступних статтях я детально розгляну необхідні реформи міської правової системи та міської економіки, спрямовані на розвиток міста в інтересах киян, а не мафіозних структур, узурпувавших владу в місті.