Нас чекає зростання податків та тарифів і як це пов’язано з великою приватизацією.

Приватизація веде до зростання податків та тарифів

Приватизація веде до зростання податків та тарифів

Вступ.

Цей невтішний висновок можна зробити після вивчення напряму реформування України в історичній ретроспективі. Розглянемо деякі закономірності, сформовані упродовж років незалежності.

Закономірності ґрунтуються на наступних твердженнях:

  1. треба все приватизувати, тоді буде нам щастя;
  2. невидима рука ринку все вирішує;
  3. держава та місцеве самоврядування неефективні;
  4. державні та комунальні компанії збиткові.

Зв’язок приватизації з податковими та тарифними реформами.

Якщо ліберальна економічна теорія, на основі якої проводяться реформи, така хороша, то чому реалізація цих тверджень завжди призводить до одного й того самого результату:

  1. приватизація породжує олігархів та/або збільшує їх статки;
  2. приватизація призводить до деіндустріалізації;
  3. приватизація призводь до втрати наукових шкіл та скорочення кількості наукових розробок;
  4. влада постійно збільшує кількість податків та підвищує їх ставки;
  5. влада постійно підвищує тарифи на енергоносії (ЖКГ);
  6. влада переводить освіту та охорону здоров’я на платну основу (зменшує витрати на соціальні потреби суспільства);
  7. спостерігається стійкий процес зубожіння українців та скорочення чисельності нації.

За черговою масовою приватизацією завжди слідують, як брати близнюки, реформи податкового та тарифного законодавства, оптимізація шкіл та лікарень, запроваджується страхова медицина (не плутати з реформою системи охорони здоров’я).

Мета реформи податкового законодавства – розширення бази оподаткування (податок має сплачувати більше  суб’єктів) та їх розмір (збільшення ставки податку). І найголовніше – боротьба з корупціонерами та мінімізаторами податків в особі ФОПів. У всіх провалах усіх економічних реформ “винні лише ФОПи”. Але оскільки у жебраків ФОП вже нічого не залишилося, то починається боротьба зі школами, лікарнями, потрібно забудувати парки, сквери і т.д. Українська влада завжди захищає інтереси великого бізнесу (олігархів) та їхніх опричників – депутатів, чиновників, а не інтереси суспільства.

Чому влада підвищує податки та тарифи, а школи та лікарні закриває?

Чому ми чекаємо від приватизованих (украдених) підприємств та надр дощ грошей та загального блага, а отримуємо ліквідацію лікарень та шкіл, підвищення податків та тарифів?

Все дуже просто.

Існує три джерела фінансування наших спільних проблем (вирішення питань місцевого та державного значення): утримання соціальної інфраструктури (школи, лікарні) та системи життєзабезпечення міст, сіл та селищ (газ, тепло, електроенергія, вода тощо):

  1. податки;
  2. доходи від видобутку корисних копалин;
  3. доходи від державних та комунальних підприємств.

Наповнити бюджет можна, змінюючи величину доходів цих трьох джерел.

Звідси простий висновок: “чим більше продається (приватизується) родовищ газу, нафти, титану тощо, чим більше продається (приватизується) державних та комунальних підприємств, тим менше надходження до бюджету від цих двох джерел (гроші активно виводяться до офшорів), тому, все фінансове навантаження перекладається на джерело, що залишилося (бізнес і громадян), а це призводить до:

  • підвищення податків та тарифів;
  • оптимізації соціальної інфраструктури.

Що таке оптимізація шкіл та лікарень?

Розглянемо європейський досвід оптимізації.

У Європі під оптимізацією розумітиметься банальне закриття шкіл, лікарень, дитячих спортивних секцій, стадіонів та басейнів, будинків творчості, музичних шкіл. В Україні, яка йде до Європи, під оптимізацією розуміють те саме і про це говорять відкрито і радіють “успіхам”. Оптимізація проводиться під прикриттям децентралізації.

Навіщо владі та олігархам розумні та здорові українці. Хворими та дурними керувати простіше. Можна найняти кілька пропагандистів, які розкажуть про велике благо, якщо знести лікарню і побудувати на її місці хмарочос (вони це називають інвестиціями, звичайно в себе коханих) і всі будуть у “шоколаді”. Пропагандист отримає велику зарплату, чиновники закриють школу, лікарню, дитячий садок, парк, а “потрібні бізнесмени” збудують на їхньому місці хмарочос, а гроші потечуть річкою в офшор.

“Все найкраще дітям” чиновників, депутатів та олігархів, які навчаються та живуть у Європі та США.

Тепер зрозуміло, що оголошена президентом велика приватизація – рівносильна великому підвищенню податків, тарифів на газ, світло, тепло, знищенню малого бізнесу та масовому закриттю шкіл та лікарень.

Чому держава – неефективний власник, а державні та комунальні підприємства неефективні та збиткові?

Розглянемо таке твердження: “держава – неефективний власник, а державні та комунальні підприємства неефективні та збиткові”.

Твердження “держава – неефективний власник” ніхто і ніколи не довів. Згідно зі статистикою, лише третина підприємств доживає до 5-10 річного віку, а в умовах кризи ще менше. Ось це ефективність. А скільки людей позбавляються роботи? Скільки людей потребують допомоги держави? На скільки має бути збільшений соціальний бюджет і за рахунок якихось джерел, щоб допомогти цим людям? Надра та підприємства вже продані, залишилося лише збільшити податки та тарифи.

Держава та територіальна громада – середовище, в якому можливе зародження, розвиток та функціонування будь-якого підприємства та розвиток громадянина. Це середовище може розвиватися у двох напрямках (ефективність):

  1. створювати сприятливі умови для розвитку громадян – будівельників майбутнього та всього суспільства;
  2. створювати сприятливі умови для збагачення чиновників та олігархів (корупція) за рахунок пограбування природних ресурсів, перетворення громадян на рабів та скорочення соціальної інфраструктури.

Тому коли чиновники кажуть, що держава – неефективний власник, вони відкрито, цинічно зізнаються в тому, що прийшли до влади:

  • з одного боку, займатися корупцією, тобто. використовувати своє громадське становище для особистого збагачення та збагачення олігархів;
  • з іншого боку, стверджують, що українці на стільки дурні, що:
    • не можуть керувати своїм спільним майном на користь суспільства, тому це майно вони вилучають у суспільства через різні схеми на користь тих суб’єктів, які дадуть їм більше грошей;
    • не можуть керувати своєю державою, своїми містами, селами, селищами, тому у нас у владі лише представники олігархату та соросята – представники іноземних “партнерів”, які сплять і бачать українців “багатими та щасливими”, лише на тому світі.

Для чиновників, соросят та олігархів ми, українці, — дурні люди, які придатні лише як раби.

З дня проголошення “Декларації про державний суверенітет України” йде процес перетворення держави Україна та народної власності на приватну компанію та приватну власність, що належить купці олігархів та “спостерігачів” з Європи та США.

Розглянемо питання про “неефективність державних та комунальних підприємств”.

Проблема в тому, що реформатори нас обдурили. Вони поняття державного та комунального підприємства (юридичні особи публічного права) ввели у право через Цивільний кодекс, а не через Публічний кодекс (такого в Україні досі немає). Вони навмисно прирівняли (перетворили) ці підприємства на аналог приватних підприємств. Мета будь-якого приватного підприємства – максимізація прибутку, а мета будь-якого менеджменту приватного підприємства – максимізація своїх доходів. Ці принципи було перекладено і державні та комунальні підприємства.

На що ліберальний принцип максимізації прибутку перетворив державні та комунальні підприємства?

Розглянемо два приклади.

1. Приклад державного підприємства.

“Нафтогаз – найбільша державна компанія України”.
“Ми виросли з Державного комітету нафти та газу та стали комерційною організацією, що діє на користь усього народу” – так написано на сайті компанії.

Чи діє ця компанія на користь всього народу? Ні! Вона діє лише в інтересах європейського, американського та інших народів на шкоду українському народу.

Ця компанія діє за законами ринку як приватна монополія:

Таким чином, в наявності всі ознаки приватної компанії:

  • прагнення копання викачати якнайбільше грошей у споживачів;
  • прагнення керівництва викачати якнайбільше грошей із підприємства у свою кишеню.

2. Приклад комунального підприємства.

Як другий приклад розглянемо комунальне підприємство, наприклад, керуюча компанія (колишній ЖЕК).
Багато хто все ще думає, що керуючі компанії (буду називати їх ЖЕКи) повинні утримувати вдома. Це хибне судження. Приблизно з 2001 року ЖЕКи не утримують будинки, а надають деякі послуги, список яких постійно скорочується. Агітатори по телебаченню закликають відмовитися від ЖЕКу та створити ОСББ. Мета агітації – перекласти відповідальність за житловий фонд на мешканців будинків. Відразу скажу, що досвід тієї ж Європи показує, що ця форма управлінням будинків призведе до масового руйнування будинків та загибелі мешканців (про проблеми ОСББ з погляду права та економіки я пишу у своїх статтях).

І у випадку з ЖЕКом ми теж отримали підприємство, яке максимізує прибуток шляхом невиконання чи неякісного виконання робот, наймають некваліфікований персонал, крадуть гроші через різні закупівлі чи роблять приписки тощо.

На прикладі двох підприємств (комунального та державного) я коротко показав одну проблему – державні та комунальні підприємства перетворилися на приватні компанії, які за наш рахунок та на шкоду нам максимізують свій прибуток та максимізують зарплату менеджменту. Це і є та невидима рука ринку, яка активно нишпорить по наших кишенях і витягує з них усі гроші, але й веде до трагедій: голод, холод, руйнування будинків та комунікацій, підвищення податків та тарифів.

Чи мають бути державні та комунальні підприємства прибутковими?

Ні. Прибуток – це прерогатива лише приватних підприємств. Державні підприємства повинні реалізовувати покладену на них суспільством державну функцію, а комунальні підприємства виконувати, покладену на них територіальною громадою, функ

цію з життєзабезпечення територіальної громади та вирішення питань місцевого значення.

Як це має виглядати?

“Нафтогаз” має брати участь у вирішенні завдання енергетичної безпеки України, забезпечуючи незалежність України від світових енергетичних проблем та криз. Вартість газу має бути доступною та вигідною громадянам та українським підприємствам, а всі гроші під контролем громадян розподілятимуться на погашення собівартості та фінансування проєктів, пов’язаних з енергетичною безпекою, а не викрадатися менеджментом.

Комунальне підприємство (ЖЕК) має всі гроші вкладати у будинки, комунікації, благоустрій територіальної громади, забезпечуючи безпеку та екологічність проживання, роботи та відпочинку мешканців територіальної громади.

Понад 100 років тому вчений юрист Покровський І.А. поставив питання: “Наскільки державне підприємство, що діє у рамках цивільного права, самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном тощо” є справді державним, якщо ризикує менеджмент цього підприємства, але при цьому менеджмент ризикує нашим майном та нашими грошима, а зарплату отримує гарантовано високу.

Відповідь на це питання можна побачити у наших кишенях, платіжках за послуги ЖКГ, на автомобільних парковках біля цих підприємств, віллах, яктах та літаках менеджменту та чиновників.

ФОРУМ/ОТЗЫВЫ/КОММЕНТАРИИ

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.