Мародерство під прикриттям закону. Корпоративне управління державними підприємствами чи розпродаж Батьківщини?

Мародерство під прикриттям закону

Вступ.

В умовах війни багато країн стикаються з серйозними викликами, насамперед – з питанням про виживання нації. Для цього мобілізуються всі ресурси, особливо національне багатство, яке потрібно використати у скрутні часи на користь всього народу, а не обраної купки чиновників, депутатів та олігархів. Але в Україні ухвалюються закони, які легалізують мародерство. Один із таких законів – це закон про корпоративне управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава (джерело закон № 5593-д).

22.02.2024 року в Україні було прийнято закон “про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава” (джерело закон № 5593-д) (далі за текстом: закон або “закон про корпоративне управління державними підприємствами”). Цей закон викликає низку питань до депутатів та президента – гаранта конституційних прав громадян. Замість того, щоб вирішувати питання ефективного управління державною власністю, цей закон відкриває двері для відкритої, нібито відповідно до закону, передачі національного багатства та перерозподілу фінансових ресурсів на користь приватних осіб, які керують та контролюють процесом прийняття неконституційного закону. Закон про корпоративне управління державними підприємствами став черговим етапом в антинародній діяльності української влади.

Цільове призначення закону – забезпечення інтересів вузького кола осіб за рахунок присвоєння ними загальнонародного національного багатства.

Легалізація дешевого розпродажу державної та комунальної власності

Один з найбільш корупційних аспектів цього закону – це норма, що дозволяє продавати від 10 до 25 відсотків основних фондів підприємства за рішенням наглядової ради. Це означає, що ключові активи державних та комунальних підприємств частинами протягом кількох років будуть передані до рук приватних осіб. Враховуючи історичний контекст корупції та зловживань в Україні, можна з упевненістю сказати, що цей закон реалізує заздалегідь підготовлену злочинну схему із заволодіння державною та комунальною власністю.

Крім того, закон про корпоративне управління держпідприємствами може стати ще одним кроком у напрямку подальшої концентрації багатства і влади в руках вузького кола осіб. Подібні дії вже призвели до посилення соціальної нерівності, зниження доступу громадян до ключових ресурсів та послуг – охорони здоров’я, до гідного пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, а також призвели до поглиблення кризи довіри між громадянами та державними інституціями. Подальше зубожіння громадян призведе до того, що на найближчих виборах голоси громадян будуть куплені за сухарець хліба за призначеного нам кандидата у президенти чи призначеного кандидата у депутати. Сухарець хліба, як завжди, буде куплено за гроші яки були вкрадені в українського народу. Ми вже неодноразово чули від чинної влади попередження про підвищення податків, підвищення тарифів на комунальні послуги (електрику, газ, тепло, вода) та скорочення соціальних послуг – охорона здоров’я, освіта… та соціальна допомога. Всі ці події взаємопов’язані.

Корупція у публічних закупівлях

Публічні закупівлі є важливим механізмом забезпечення прозорості та конкуренції у сфері державних закупівель. Вони забезпечують можливість широкому колу учасників запропонувати свої товари та послуги в умовах чесної конкуренції, а також забезпечують захист інтересів платників податків від необґрунтованих видатків державного та місцевих бюджетів та зловживань чиновників.

У новому законі відсутні положення про порядок здійснення державними та комунальними підприємствами публічних закупівель. Відсутність прозорих правил у сфері публічних закупівель стане серйозним джерелом корупційного збагачення осіб, які контролюють державні та комунальні активи. Відсутність обов’язкового оприлюднення вартості, кількості та якості закупівель створює умови для маніпуляцій та корупційних схем.

Корупціонери святкують перемогу.

«Цей Закон Україна чекала 8 років. Представники та експерти Групи Нафтогаз також приєдналися до його розробки, і ми пишаємося тим, що були частиною цієї великої справи», – зазначив голова Групи Нафтогаз Олексій Чернишов (джерело).

Схема, за якою планується виведення активів вже запущена. Депутати законом її легалізували. Поки українці думають про виживання, шахраї вже готові виводити гроші до офшору.

«Накопичення багатомільярдних заборгованостей „Нафтогазом“ та його дочірніми структурами призведе до неминучого банкрутства монополіста. З листування керівництва “Укргазвидобування” та НАК “Нафтогаз” чітко простежується курс Чернишова на зупинку платежів без пояснень та накопичення боргів», – заявив експерт (джерело).

Виявляється, знадобилося 8 років і нове скликання депутатів – моно більшість, щоб реалізувати цю корупційну схему. Депутати IX скликання назавжди увійдуть в історію своїми злочинними законами, наприклад, закон про ринок землі (джерело Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України про обіг земель сільськогосподарського призначення) і багато інших.

Трохи про нову економічну політику в громадському секторі – публічна економіка

Актуальним стає питання про зміну економічної політики в громадському (публічному) секторі економіки. Громадський сектор економіки існує для забезпечення життєдіяльності держави та територіальних громад. Державні та комунальні підприємства існують не для отримання прибутку, а для забезпечення виживання (життєдіяльності) українців. Мене вже давно хвилює питання: «на скільки державне та комунальне підприємство – юридична особа є державною та комунальною». На сьогодні можна з упевненістю сказати, що державне та комунальне підприємство – юридична особа має всі ознаки приватного підприємства: автономність, самостійність у прийнятті рішення, робота відповідно до статуту на користь, у кращому випадку, підприємства, а частіше на користь менеджменту та осіб, які його контролюють, робить це підприємство за своєю суттю приватним.

Як тільки держава або місцеве самоврядування виділяє майно та фінанси на створення юридичної особи (комунальна або державна юридична особа), по суті, вони створюють приватне підприємство, яке вже не підконтрольне власникам – громадянам України, членам територіальних громад. Це підприємство контролюється менеджментом на користь чиновників, депутатів, олігархів. Темпи, з якими депутати та чиновники стають мільярдерами, не перестають дивувати весь Світ.

Підприємство публічного сектору (державне та комунальне) має виконувати покладені на нього функції державою та місцевим самоврядуванням на користь власників – громадян України, а не отримувати прибуток. Прибуток – це прерогатива лише приватного сектора.

Наприклад: газовий сектор економіки повинен забезпечувати гарантовано громадян газом, енергосектор – енергією, транспортний сектор – перевезеннями, сектор освіти навчати дітей та громадян, сектор охорони здоров’я піклується про збереження та відновлення здоров’я нації, а не займатись ринком медичних послуг.

Коли я писав про сектори громадської економіки, я навмисно не вказав слово «підприємство». Організаційно – правова форма цих секторів громадської економіки має бути – наприклад:

1. департамент енергозабезпечення юридичної особи публічного права суб’єкта господарювання – держава Україна для державної власності.
2. департамент енергозабезпечення юридичної особи публічного права суб’єкта господарювання територіальна громада Києва (Донецька, Львова, Одеси … ) для комунальної власності – власності територіальної громади.

Навіщо таке рішення?

Наведу приклад. У Києві близько 1500 комунальних підприємств. Призначення цих підприємств, ефективність їхньої роботи киянам невідома і перевірити неможливо. Киянам набагато простіше, ефективніше та дешевше контролювати та керувати одним підприємством – територіальна громада м. Києва.