Реформа децентралізації – найуспішніша реформа в Україні? Якщо це успішна реформа, тоді що таке не успішна?

Реформа децентралізації – найуспішніша реформа в Україні? Якщо це успішна реформа, тоді що таке не успішна?

Кабінет міністрів України видає саму провальну реформу в Україні за велике досягнення!

Повідомлення з урядового порталу:

Європейський Парламент визнав децентралізацію однією з найуспішніших реформ в Україні.

Сьогодні вже 1 квітня? Або це нова форма знущання з громадянами?

Реформа децентралізації. Що це таке?

Скажу відразу, що в Україні реформа децентралізації ніколи не проводилася, тому привітання Європарламенту мені зрозумілі. Псевдо Реформа проводилася в інтересах європейських замовників, а не в інтересах територіальних громад і громадян, які проживають на цих територіях, тому вона і успішна для “європейських партнерів”.

Що таке децентралізація?
Розберімося в тому, що таке децентралізація, щоб розуміти в чому обман.
Конституція закріпила дуальність влади в Україні

Стаття 5.  … Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Дуалізм це — філософська теорія, яка стверджує, що всесвіт складається з двох незмінних і незалежних речовин, або вчення, що він базується на двох фундаментальних принципах (наприклад, добро і зло). 

Дуальність влади має на увазі розподіл влади в Україні на дві незалежні частини;

1. державна влада;
2. влада місцевого самоврядування.

Це абсолютно різні влади, які будуються по різному принципом. Як відомо, державна влада – влада найсильнішого суб’єкта на території держави, тому Конституція виконує роль обмежувача державної влади. Державні органи мають рівно стільки влади, скільки їм дала Конституція і не більше. Розширити свої повноваження через закон вони не можуть.

Але в Україні можливі “чудеса”, якщо дуже хочеться щось вкрасти.

Наприклад, через закон “Про столицю України – місто-герой Київ” була розширена організаційна структура та функції державної адміністрації м.Києва шляхом створення районних в м.Києві державних адміністрацій. Як ми вже розуміємо, це неконституційні органи, які активно “піклуються” про власність і грошах киян, звичайно у своєму приватному інтересі.

Тепер найцікавіше.

Якщо суспільство розвивається, то система права та управління розвивається шляхом ускладнюється. Отримуємо, що державна влада зростати не може (обмежена Конституцією), то це означає, що зростає влада місцевого самоврядування. Це називається залишковий принцип організації влади:

Державі – державне, а місцевому самоврядуванню все інше.

Наприклад, нехай вода – державна влада і вона обмежена одним літром, повітря – місцева влада і вона не обмежена. Судина – суспільство, яке зростає і розвивається, тобто місткість судини зростає. При будь-якому розмірі судини літр води завжди буде літром води, а обсяг повітря буде зростати.

Я думаю, що різниця зрозуміла.

Тепер, що таке децентралізація – це передача повноважень і влади від держави місцевому самоврядуванню (не чиновникам). На нашому прикладі це буде виглядати як скорочення обсягу води, наприклад до 0,4 л, тоді 0,6 літра – це вже сфера відповідальності місцевого самоврядування. Це називається делегуванням повноважень. Важливим є те, що повноваження передаються разом з фінансами достатніми для їх виконання.

Тепер зрозуміло, що для того, щоб провести реформу децентралізації, потрібно, щоб:

1. жителі територіальних громад створили місцеве самоврядування;
2. наділили самоврядування повноваженнями, матеріальними та фінансовими ресурсами,

а потім вже передавати йому державні функції.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють….

З дати прийняття Конституції 28 червня 1996 роки нам ніхто не сказав про необхідність створення органів місцевого самоврядування.

Що таке створення місцевого самоврядування?

Створення – це наділення громадянами – жителями територіальних громад органи місцевого самоврядування конституційними основами:

1. Правова основа – ми, громадяни – мешканці, наділяємо місцеве самоврядування повноваженнями приймати місцеві нормативні документи та погоджуємося їх виконувати.
2. Організаційна основа – ми, громадяни – мешканці, погоджуємося, що структура влади, яку ми будемо утримувати за свої гроші оптимальна і буде працювати в наших інтересах. Чи не буде чиновників корупціонерів і безбілетників (тих хто не працює, але їсть).
3. Матеріальна основа – ми, громадяни – мешканці, наділяємо деякими або всіма правами власника місцеве самоврядування на нашу землю, надра, комунікації, комунальні підприємства, будівлі та споруди тощо на території адміністративної одиниці.
4. Фінансова основа – ми, громадяни – мешканці, погоджуємося платити місцеві податки, які повинні ефективно використовуватися в інтересах усіх жителів. Це називається “вирішувати питання місцевого значення”.

Уявляєте, ми ж місцеве самоврядування не створювали, прав чиновникам на нашу землю, власність, гроші не давали.

Сутність реформи, яку проводили державні чиновники – остаточно забрати власність і фінанси територіальних громад і передати їх “потрібним людям” – транснаціональним компаніям (продаж земель сільськогосподарського призначення, приватизація підприємств і комунікацій). Чи є такі права у державних чиновників? Звичайно ні, але якщо хочеться стати казково багатим, то можна, поки жителі територіальних громад не зрозуміли як їх жорстоко пограбували.

Трохи про місцеві вибори.

Тепер зрозуміло чому місцеві вибори завжди перетворюються в “цирк”. Майбутні господарі територіальних громад прекрасно розуміють, що вони незаконно отримують необмежений доступ до власності територіальних громад. Чим більше і багатше територіальна громада (село, селище, місто) тим драматичніше боротьба за владу, тим більше апетити олігархів і їхніх партій. Конституційну владу територіальні громади не створили, тому проведення виборів – це найважливіший спектакль, спрямований на легітимації нелегальної, неконституційної, неправової, злочинної влади.

Я вже писав у статті “Падіння” київського Олімпу “. Як у киян Київ вкрали. “ про те, як у громадян – жителів територіальних громад вкрали базове конституційне політичне право – вибирати та бути обраним. Тепер територіальні громади, а особливо найбільш забезпечені ресурсами не вбирають депутатів, за них це роблять олігархи – власники партій. Отримавши таким чином легітимність на правління від жителів громад вони займаються тільки пограбуванням територіальних громад: приватизують комунальні підприємства, продають землю і т.д. Будь-яка територіальна громада (село, селище, місто) повинні нести великі витрати, пов’язані з життям територіальної громади. Чим більше продано підприємств, землі та іншої власності, тим більше податки та тарифи, які платять члени територіальних громад.

Про це в наступній статті.

У наступній статті відповідь на питання:

Так що таке територіальні громади, місцеве самоврядування і навіщо вони потрібні? Територіальні громади як суб’єкти права та економічні агенти.